У монографії досліджується специфіка конструювання дискур-
су старіння у драматургії США за допомогою інструментарію літературо-
знавчої геронтології. У фокусі розвідки – розгляд літературознавчої
геронтології як сучасної міждисциплінарної галузі та імплементація її на-
працювань у поле української науки про літературу. Розглянуто проблемно-
семантичні та поетикальні аспекти вікової динаміки старіння у текстах аме-
риканських драматургів із залученням типологічних паралелей із творами
інших національних літератур. Висвітлені, зокрема, моделі міжпоколіннєвих
конфліктів, гетеротопії геріатричних закладів, функціонування мотивів «пере-
гляду життя» та ремінісценцій, жанрові різновиди п’єси-спогаду та «історії хво-
роби», переплетіння еротико-танатичних первнів, а також зображення творчих
імпульсів у пізній зрілості. Проаналізовано репрезентації ейджизму та художні
варіанти мінімізації ейджистських стереотипів у драматичних текстах.
Видання адресовано літературознавцям, студентам-філологам, виклада-
чам історії драми та літератури, аматорам літератури США, а також усім, хто
цікавиться культурними аспектами проблематики літнього віку та старіння.