Рецензування – основний принцип роботи будь-якого наукового друкованого видання. Він має на увазі під собою певну оцінку якості запропонованого матеріалу. Варто пам'ятати, що дана оцінка повинна бути об'єктивною і незалежною. Рецензування є обов'язковою процедурою для будь-якої наукової публікації.
Як правило, виокремлюють два типи рецензування:
Одностороннє сліпе (в даному випадку автору невідомий рецензент, але ось автора рецензент вже знає).
Подвійне сліпе (ані рецензент, ані автор взагалі не знають один одного).
Тип рецензування обирається редакцією, також він повинен бути в обов'язковому порядку позначений на сайті друкованого видання. При сліпому подвійному рецензуванні співробітникам редакції потрібно докласти зусиль, щоб особистість рецензента і рецензованого так і залишилися в секреті.
Як основні принципи рецензування можна сформулювати наступні п'ять постулатів:
Будь-яке рецензування повинно ґрунтуватися на взаємній повазі рецензента і рецензованого. Тобто в даному випадку вони рівноправні учасники наукового процесу.
Головна мета рецензування – оцінка наукової цінності поданого до друку матеріалу. Також рецензенту належить визначити, наскільки певна стаття відповідає загальним вимогам, що зазвичай пред'являються до друкованої роботи наукового типу.
Зауваження, що пред'являються до статті, повинні бути спрямовані тільки на поліпшення її якості, але ніяк не переходити на особистість її автора, тому що це неприпустимо.
Зауваження повинні бути ввічливими, аргументованими, а також не взятими буквально зі стелі.
Рецензент не має права розкривати зміст рецензованого ним матеріалу, поки він не буде надрукований. Також у нього немає права показувати або передавати кому-небудь статтю, якщо на це не отримано дозвіл від редакції.
Рецензентом може стати той, хто:
- Сам має публікації в рецензованих журналах;
- Має ступінь кандидата або доктора наук.
- Знає основні принципи рецензування, а також має уявлення про те, що таке етична норма.
- Не має спільних публікацій з рецензованим автором, а також не працює з ним на одному підприємстві.
Також варто пам'ятати, що автор статті має право оскаржити те рішення, що прийняв рецензент, подавши відповідну апеляцію, що повинна розглянути редакційна колегія журналу.
Як правило, редакція друкованого видання дбає про те, щоб не виникав конфлікт інтересів при розгляді майбутніх публікацій. Наприклад, автор може вказати, кого він не хоче бачити в якості рецензента. Таким чином, можна в подальшому уникнути багатьох проблем.
Крім цього, варто пам'ятати, що члени редколегії і також самі редактори також мають право опублікуватися в тому друкованому виданні, в якому вони працюють. Але в даному випадку робити це потрібно на рівних умовах з іншими авторами. Тому подібні роботи також підлягають рецензуванню. Але в даному випадку не внутрішньому, а вже зовнішньому.
В періодичних наукових виданнях Університету імені Альфреда Нобеля діє Порядок рецензування рукописів статей, надісланих до редакції наукового журналу
- Рукопис наукової статті, що надійшов до редакції журналу, проходить попередню перевірку на відповідність формальним вимогам до публікаційних матеріалів (тематичний профіль журналу; структура; оформлення; наявність анотацій и ключових слів українською, російською та англійською мовами, а також реферату статті англійською мовою у встановленому редколегією обсязі; бібліографія; відомості про автора, що містять контактну інформацію; завірена підписами всіх співавторів скан-копія бланку-згоди на публікацію матеріалу в журналі тощо) та некоректного запозичення чужого наукового матеріалу.
Про отримання статті, результати попередньої перевірки та її надання рецензенту відповідальний секретар повідомляє авторів електронною поштою. Якщо формальні вимоги до наданих у редакцію матеріалів не виконані, редколегія відмовляє у публікації наданих матеріалів «за формальною невідповідністю».
- Усі матеріали, не відхилені в результаті попередньої перевірки, надсилаються двом рецензентам для обов’язкової незалежної наукової експертизи. Експертне рецензування проводиться за принципом “double-blind peer review” (подвійного “сліпого” рецензування), коли ні автору не повідомляються імена рецензентів, ні рецензенти не знають імені автора. Як рецензенти запрошуються провідні фахівці в галузі, спорідненій до теми наданого матеріалу. Рецензентами можуть виступати кваліфіковані фахівці вітчизняних та зарубіжних закладів вищої освіти та наукових організацій.
- Наукове рецензування рукописів повинно містити аргументовані відповіді рецензентів на наступні запитання:
1) чи відповідає зміст статті заявленій у назві темі?
2) чи містить наданий до публікації матеріал наукову новизну?
3) чи присутня у наданому матеріалі інформаційна новизна?
4) чи є ознаки некоректного запозичення або інші форми порушення автором принципів наукової етики та академічної доброчесності під час написання матеріалу?
5) чи виявлене практичне значення матеріалу?
6) чи відповідає матеріал вимогам до структури публікації, мови та стилю викладення, термінології, що використовується, наочності таблиць, діаграм, рисунків, правильності оформлення цитувань?
7) чи являє рецензований матеріал інтерес для читача журналу?
Рецензією є затверджена редколегією журналу анкетна форма, що передбачає відповіді на вказані запитання та розгорнуте кінцеве резюме з аргументацією наукової новизни та практичного значення матеріалу.
- За результатами наукового рецензування рецензентом повинна бути надана одна з наведених нижче рекомендацій:
1) матеріал рекомендується до публікації в наданому варіанті (без зауважень);
2) матеріал рекомендується до публікації з можливим (на розсуд автора) врахуванням зауважень та побажань рецензентів;
3) матеріал рекомендується до публікації виключно за умови обов’язкового врахування автором зауважень рецензентів;
4) матеріал не рекомендується до публікації.
- За результатами наукового рецензування автору надсилається рецензія, що містить перелік зауважень та пропозицій рецензентів з рекомендацією їх врахувати при доопрацюванні матеріалу та визначення умов публікації матеріалу (якщо вони є). За умови аргументованої незгоди автора з думкою рецензентів призначається додаткове рецензування, в якому враховуються думки усіх членів редколегії.
- Не допускаються до публікації в науковому журналі:
– статті, опубліковані раніше в інших виданнях;
– статті, в яких не дотримані правила оформлення;
– статті, автори яких відмовляються від технічного доопрацювання статей;
– статті, автори яких не виконують зауважень рецензента або аргументовано не спростовують їх.
- Редакція журналу зобов’язана забезпечити виконання рецензентами умов конфіденційності будь-яких відомостей про рукопис, переданий для наукового рецензування. Не допускається обговорення рецензованого рукопису рецензентом з будь-якими третіми особами. До публікації матеріалів рецензенти не мають права використовувати або посилатися на рецензовані матеріали.