СТРУКТУРА НАУКОВОГО ТЕКСТУ
Будь-яке дослідження наукового характеру можна умовно розділити на три частини:
1) вступну;
2) основну;
3) завершальну.
Більшість науково-дослідних робіт за своєю композиційною структурою складається з наступних елементів:
1) Титульний аркуш;
2) Зміст;
3) Вступ;
4) Основна частина, що розбивається на розділи, параграфи, пункти;
5) Висновки;
6) Список використаних джерел.
7) Додатки, що містять таблиці, графіки та інші додаткові матеріали (необов'язковий елемент).
Титульний аркуш – перша сторінка роботи, що містить перш за все основні відомості документа в цілому. Титульний аркуш включають в загальну нумерацію сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.
Основні відомості на титульному аркуші слід розташовувати в центральній частині й виділяти розміром шрифту основної текстової частини.
До основної інформації належать:
- назва (назва теми роботи): пишеться завжди великими літерами;
- відомості про автора, керівника (за необхідності): вказуються прізвища, ініціали імені та по батькові автора і його керівника (для студента / аспіранта наводиться позначення навчальної групи).
Крім основних відомостей на титульному аркуші розташовується додаткова інформація:
- надзаголовкові дані – повне найменування наукового/навчального закладу та кафедри;
- підзаголовкові дані – це відомості, що вказуються за потреби й відносяться до заголовка, уточнюючи вид роботи (реферат, курсова робота, кваліфікаційна робота, дисертація) і найменування галузі знань / спеціальності / навчальної дисципліни;
- місто і рік написання роботи – ці дані розташовуються в нижній частині титульного аркуша.
Надзаголовкові дані, місто і рік написання мають розмір шрифту на два пункти менше, ніж шрифт основної текстової частини.
Зміст розкриває план роботи, послідовний виклад назв структурних розділів; обов'язково вказуються сторінки, з яких починається кожний розділ. Назви розділів і параграфів повинні точно повторювати відповідні заголовки в тексті.
Вступ – це вступна частина роботи, що розміщується перед основним текстом. Вступ покликаний ввести читача в коло порушуваних в роботі проблем і питань. Вступ має містити такі елементи:
- формулювання суті проблеми, що досліджується;
- обґрунтування вибору теми, визначення її значущості та актуальності;
- ступінь розробленості проблеми в науковій літературі, загальний огляд опублікованих робіт за темою дослідження;
- визначення об'єкта і предмету дослідження;
- визначення мети та завдань роботи;
- висунута гіпотеза;
- методи дослідження, що застосовані у роботі;
- новизна дослідження;
- теоретична і практична значущість дослідження.
Основу вступу становить «програма» наукового дослідження. Зазвичай обсяг вступу не перевищує 5-7% обсягу основного тексту.
Основна частина складається з декількох розділів, розбитих на підрозділи.
Перший підрозділ нерідко присвячують історії або загальнотеоретичним питанням даної теми, а в наступних підрозділах розкривають основні її аспекти у логічній послідовності. У них викладаються теоретичні положення, надається аналіз спірних точок зору, висловлюється і аргументується своя думка з цього приводу, викладаються результати узагальнення зібраного фактичного матеріалу, анкетування, вивчення документів тощо. Деякі наукові керівники рекомендують наприкінці кожного розділу робити короткі висновки. Але якщо вони будуть відображені у загальних висновках, то повторюватися не потрібно.
У висновках в логічній послідовності викладають отримані результати дослідження, вказують на можливість їх впровадження в практичній діяльності, оцінюють повноту вирішення поставлених завдань, визначають подальші перспективи роботи над темою. У студентських науково-дослідних роботах коротко повинні бути викладені висновки з кожного розділу, а також пропозиції і рекомендації, спрямовані на розвиток науки і навчального процесу.
Обсяг висновків не повинен перевищувати 5-7% обсягу основного тексту і бути більше вступу.
Список використаних джерел містить тільки ту літературу, що була використана при написанні роботи і згадувалася в тексті або примітках / коментарях. Список складається, як правило, в алфавітному порядку і нумерується з урахуванням встановлених вимог. Спочатку поміщаються нормативні документи, потім література українською мовою, потім – іноземними мовами, наприкінці – Інтернет-джерела.
Додатки містять витяги з окремих документів, копії справжніх документів, витяги з довідок, звітів, узагальнень, зразки анкет, таблиці, графіки та інші допоміжні або додаткові матеріали, які занадто громіздкі для основної частини роботи, збільшують її обсяг і ускладнюють сприйняття тексту. При підрахунку обсягу наукової роботи додатки не враховуються.
Композиція наукового тексту
Основна частина науково-дослідної роботи повинна бути структурована. Це досягається за допомогою рубрикації.
Рубрикація – це поділ тексту на складові частини з використанням заголовків, нумерації та інших засобів. Система рубрик включає заголовки частин, розділів, глав і параграфів, які, як правило, нумеруються.
Кожен з названих елементів поділу тексту своєю чергою підрозділяється на абзаци. Під абзацом розуміється відступ вправо на початку першого рядку певної частини тексту. Поняттям «абзац» позначають також ту частину тексту, яка знаходиться між двома такими відступами. Зазвичай абзац складається з декількох речень, пов'язаних між собою певною думкою, предметом викладу.
В абзаці поєднують речення, пов'язані між собою за смислом. Абзаци одного підрозділу або глави також повинні бути за змістом пов'язані між собою і розташовані в логічній послідовності.
Рубрикація тексту зазвичай пов'язана з нумерацією – числовим (а також літерним) позначенням послідовності розташування його складових частин. Для цього використовуються римські і арабські цифри, великі та малі літери. Порядкові номери частин вказують словами, розділів – римськими або арабськими цифрами, підрозділів – арабськими цифрами.
Найбільш поширена в наукових роботах пороздільна нумерація.
Наприклад:
Розділ 1. Форми державного правління.
1.1. Монархія.
1.1.1. Абсолютна монархія.
1.1.2. Обмежена монархія.
1.2. Республіка.
1.2.1. Парламентська республіка.
1.2.2. Президентська республіка.
Заголовки розділів і підрозділів, а також підзаголовки повинні бути за можливістю короткими. Вони повинні містити ключові слова, що відображають об'єкт або предмет дослідження. Щоб уникнути довгих заголовків, вводять уточнювальні слова або підзаголовки.
Заголовки повинні точно відображати зміст розділів і підрозділів, не скорочуючи і не розширюючи обсяг інформації, що міститься в них.
Комп'ютерна підготовка роботи дозволяє зробити різні виділення в тексті (смислові, логічні, довідкові, структурні). При цьому у всій роботі необхідно витримувати єдину систему виділень однакових смислових структур (внутрішньотекстові рубрики, логічні наголоси, довідково-термінологічні виділення тощо).
Автори наукових робіт застосовують різні способи написання тексту:
1) строго послідовний;
2) цілісний;
3) вибірковий.
При строго послідовному способі викладу наукових матеріалів автор переходить до наступного підрозділу (розділу) тільки після того, як він закінчив роботу над попереднім.
Цілісний спосіб полягає в тому, що пишеться вся робота як чорнова, а потім в неї вносяться виправлення і доповнення, шліфується текст рукопису.
При вибірковому способі автор пише роботу в тому порядку, в якому йому зручно і який обумовлюється повнотою зібраного фактичного матеріалу за розділами і підрозділами.
Після того, як готовий чорновий рукопис, його необхідно обробити. Обробка рукопису полягає в уточненні його змісту, літературній коректурі і оформленні.
Рекомендується спочатку уточнити композицію наукової роботи, назви розділів і підрозділів, їх розташування, логічність і послідовність викладу матеріалу.
Бажано перевірити всі формулювання, визначення і висновки, переконливість і достовірність аргументів на захист власних позицій.
Літературна правка полягає в обробці твору з точки зору його мови і стилю, характерних для наукової літератури.
Перевірка правильності оформлення рукопису стосується титульного аркуша, змісту, рубрикацій, посилань на джерела, цитування, таблиць, графіків, формул, складання списку використаних джерел і додатків.
Залежно від цільового призначення і специфіки змісту наукової роботи використовуються різні типи викладу матеріалу:
1) описовий;
2) оповідний;
3) пояснювальний.
Опис застосовується в тих випадках, коли необхідно дати характеристику предмета або явища, що досліджуються, описати його розвиток, структуру, складові елементи і ознаки.
Оповідний тип характеризується викладом матеріалу в хронологічному порядку, окресленням причинно-наслідкових зв'язків предметів і явищ, що досліджуються. Оповідні тексти зазвичай починаються з опису причин і умов, що викликали те чи інше явище.
Пояснювальний тип викладу застосовується для пояснення тих чи інших установлень, доведення або спростування наукових положень і висновків.