Монографія, яку пропонує авторський колектив, присвячена всебічному аналізу сучасної архітектоніки глобальної безпеки та пошуку теоретико-методологічних і практичних засад побудови її оновленої моделі. Метою дослідження є обґрунтування нової системи глобальної безпеки взагалі та європейської, зокрема, адаптованої до умов багатополярного світу, цифрової трансформації та зростаючої взаємозалежності держав, регіонів і корпорацій.
Перший розділ розкриває загальні засади побудови нової системи глобальної безпеки. У ньому визначено ключові структурні елементи сучасної системи, що втратили ефективність, і запропоновано концептуальні напрями їх оновлення. Аналізується феномен геополітичної рецесії – поступового зниження впливу традиційних центрів сили, що створює передумови для формування поліцентричного світу. Окрему увагу приділено питанням єврорегіонального співробітництва, транскордонної безпеки, енергетичної та екологічної стабільності, а також глобальним бізнес-ризикам, які формують нові підходи до управління міжнародними корпораціями.
Другий розділ присвячено діалектиці взаємозв’язку глобальної, регіональної та національної безпеки. У ньому аналізуються напрями гармонізації глобальних і національних інтересів у контексті безпекових викликів XXI століття, роль європейської безпеки як складової системи глобального порядку, а також проблеми формування національної моделі сталого розвитку. Значне місце відведено тематиці кадрової безпеки, скорочення диспропорцій на ринку праці ЄС і внеску України у формування європейського трудового потенціалу.
Третій розділ розкриває економічну безпеку Європи та її складові, розглядаючи її як інституційну передумову інноваційного розвитку та цифрової інтеграції. Автори аналізують механізми Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС (CFSP), формування політики згуртованості публічного управління, адаптацію до викликів безпеки в умовах повоєнного відновлення, а також вплив штучного інтелекту, цифровізації та корпоративного управління на стійкість європейської економіки.
Четвертий розділ має прикладний характер і зосереджується на ролі України в європейській безпековій архітектурі. Розглядається потенціал України як ключового гравця в системі європейської безпеки, її участь у трансформації ринку праці, транскордонній інтеграції, фінансовій стабільності та розвитку інноваційних секторів економіки. Особливу увагу приділено інвестиційним кейсам повоєнного відновлення, зокрема створенню транскордонних водневих кластерів і розвитку ніаршорингових моделей виробництва, які стають каталізатором інтеграції України до європейського економічного простору.
П’ятий розділ присвячено цифровій трансформації глобальної безпеки. У ньому досліджено, як цифровізація, розвиток штучного інтелекту, Big Tech і системи цифрового менеджменту змінюють структуру ризиків, конкурентоспроможність бізнесу та безпекові стратегії держав. Автори аналізують взаємозв’язок між діджиталізацією, екологічною трансформацією та глобальними стратегіями ЄС у сфері сталого розвитку та економічної безпеки.
Шостий розділ окреслює напрями інтеграції України у європейський економічний і політико-правовий простір, приділяючи увагу методологічним аспектам підвищення ефективності інтеграційних процесів, гармонізації законодавства, розвитку судочинства та трансформації економічного простору деокупованих територій. Саме через ці процеси формується новий європейський безпековий порядок, у якому Україна поступово переходить від статусу партнера до повноправного учасника.