Історичним заходом для бібліотеки Університету імені Альфреда Нобеля стала виставка робіт Олексія Леонова у 2015 році.
Роботи Олексія Леонова знаходяться більш ніж в 50 містах світу, таких як Чикаго, Нью-Йорк, Вашингтон, Страсбург, Ле Бурже, Кельн, Берлін, Копенгаген, Іракліон, Прага, Варна, Куала-Лумпур, Монтевідео, Мумбаї, Калькутта, Пекін, Астана, Улан-Батор тощо. В Україні роботи Олексія Леонова розміщені в Одеському літературному музеї, Сімферопольському художньому музеї, Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав’я.
Важливе місце у творчості скульптора займають жіночі образи. Жіноча суть – захисниці, матері, дарувальниці, натхненниці – розкрита в скульптурах Олексія Леонова у всьому розмаїтті. «Цариця Небесна», «Покровителька світу», «Покрова», «Аспазія», «Валькірія», «Муза філософії» – яскраві тому приклади. Становище жінки в суспільстві – це положення світу в цілому. Звертаючись до космічних, божественних проявів, до міфічних образів і символів, так само як і до теми материнства і дитинства, скульптор відкриває світові ще одну істину: жіноче начало як джерело істинного Божественного захисту, як Світло Гармонії, Краси, самовідданості, Радості і Турботи.
Як об’єднуючі засади у творчості Олексія Леонова представлені й дитячі образи – символ приходу у світ нової Людини, яка еволюціонує духовно – «Маленький Будда».
Важлива для художника і тема єднання людини з природою і з тваринами: «Ідилія», «Орфей». Скульптурна композиція «Ідилія» демонструє взаємозв’язок людини й представника нижчих царств – ведмедя, за які людина у відповіді та в гармонії з якими покликана жити. Згідно з світоглядом автора, природа закликає людину до співмірності, до добротворчості.
Великий вплив на творчість скульптора здійснили життя та діяльність родини Реріхів – мислителів, художників і філософів. Портрети Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни і їх синів відрізняються не тільки прекрасним опрацюванням характерів, а й внутрішньою одухотвореністю і станом гармонії. Цілий ряд творів Олексія Леонова створений за мотивами картин Миколи Реріха, творчість і філософські погляди якого автор глибоко вивчає і розділяє. Це скульптури «Рігден Джапо» (за картиною «Наказ Рігден Джапо»), «Страж» (за картиною «Страж входу»), «Покровителька Миру» (за картиною «Свята Покровителька») та багато інших. Скульптор пояснює це тим, що твори великих майстрів є нібито вікнами до вищих світів краси.
