Все це забезпечує інтегрованість, цілісність і уніфікацію даних в базі. Рівень даних бази Scopus підтверджується визнанням з боку ключових світових університетів, наукових організацій, а також рейтингових агентств, які складають міжнародні рейтинги університетів.

У базі Scopus ви можете знайти:

• журнали (з 23700 видань – понад 4000 знаходяться у відкритому доступі);
• велику кількість спеціалізованих видань;
• книги (їх 166000, і щорічно ця кількість поповнюється ще двадцятьма тисячами томів), а також книжкові серії;
• мільйони доповідей, зроблених в рамках ста тисяч міжнародних конференцій;
• записи про видання, найбільш ранні з них датуються 1788 роком, що важливо – з пристатейними списками літератури.

Автоматизований аналіз змісту цих списків і визначає показники цитування в системі. Крім того, самому досліднику аналіз списків літератури теж важливий, адже допомагає звернути увагу на роботи в його сфері або суміжній сфері, з якими він раніше не був знайомий.

• новітні статті з тисяч журналів, прийняті до видання, але ще не вийшли в друкованому вигляді – вони називаються "Articles-in-Press";
• мільйони патентних записів від п'яти світових патентних відомств.

   

  Це дає унікальну можливість:

  • виявити нові лінії досліджень та / або можливості ліцензування;
  • уникнути дублювання досліджень;
  • знайти інформацію про діяльність компанії або визначити експертів у цій галузі;
  • отримати захист для своєї ідеї або винаходу;
  • за оцінками, 85-90% технічної інформації, розкритої в патентах, більше не зустрічається ніде.

  Крім того, Scopus включає в себе:

  облікові записи авторів – для авторів, які опублікували хоча б одну статтю, в Scopus створюються індивідуальні профілі авторів з унікальними авторськими ідентифікаторами (Author ID). Ці профілі надають інформацію щодо варіантів імені автора, переліку місць його роботи, кількості публікацій, років публікаційної активності, галузі досліджень, посилань на основних співавторів, загального числа цитувань на публікації автора, загальної кількості джерел, на які посилається автор, Індексу Хірша автора тощо. База даних надає користувачам можливості використання унікальних ідентифікаторів авторів для формування пошукових запитів та налаштування сповіщень електронною поштою або через RSS) щодо змін у профілях авторів.

  Можливості пошуку авторів і обмеженого перегляду їх профілів доступні без абонентської підписки на базу даних Scopus засобами Scopus Author Preview.;

  облікові записи установ – за аналогією з профілями авторів, для установ, співробітники яких опублікували більше однієї статті, в Scopus створюються профілі з унікальними ідентифікаторами установ (Scopus Affiliation Identifier). Ці профілі надають інформацію щодо адреси установи, кількості авторів-співробітників установи, кількості публікацій співробітників, переліку основних назв видань, в яких публікуються співробітники установи. В профілі установи публікується діаграма тематичного розподілу публікацій співробітників установи;

  профілі журналів – база даних Scopus надає широкі можливості отримання наукометрії та проведення автоматизованого аналізу видань. Інструмент Journal Analyzer дозволяє проводити розширений аналіз наукового рівня видань (у тому числі, порівняльний аналіз декількох видань) за чотирма основними показниками:

  • загальна кількість статей, опублікованих у виданні протягом року;
  • загальна кількість посилань на видання в інших виданнях протягом року;
  • тренд року (відношення кількості посилань на видання до кількості статей, опублікованих у виданні);
  • відсоток статей, які не були процитовані.

  фактологію з профільних БД Elsevier (наприклад, Compendex та ін.) та інших організацій (Medline);

  інструмент порівняння журналів внаслідок великого переліку індексів бібліометрії (SJR, CiteScore та ін.).

  Значущим є той факт, що БД Scopus наповнюється даними щодня! Крім цього, будь-яка із записів зберігає всі метадані про опублікований матеріал.

   

  ПЕРЕВАГИ SCOPUS

  • Система Scopus відрізняється зрозумілим інтерфейсом, який створювався за допомогою фахівця з когнітивної психології і врахував прохання користувачів. Зазначимо, що система вдосконалюється досі.
  • Scopus індексує реферати статей до того, як ті будуть випущені в друкованому вигляді (інакше кажучи, немає так званого "ембарго").
  • БД включає в себе засоби контролю ефективності досліджень, виконаних авторами і навіть установами. Такі засоби розташовують за рангом як конкретні журнали, так і цілі дослідницькі напрямки.
  • Scopus відображає одразу єдиний перелік результатів пошуку за різними вихідними даними. Результат відсортований за найменуванням журналів, (со)авторами, установами, роками публікацій, видами публікацій тощо. Здійснюючи пошук, система враховує будь-які з наявних способів написання зазначених вище параметрів.

  У Scopus (як і в Web of Science) не можна автора зареєструвати персонально, реєстрації підлягають лише організації. Далі ці установи можуть визначати права доступу до різних можливостей БД для вчених, дозволяючи їм наповнювати Scopus публікаціями.

  Якщо ж порівнювати Scopus з WoS, то Scopus має переваги, оскільки Scopus збирає інформацію про наукові праці з усього світу, на всіх можливих мовах (у разі, якщо матеріал володіє анотаціями англійською). А Web of Science акцентує увагу саме на вузькоспеціалізованих матеріалах – в першу чергу, враховуються американські видання. Крім того, Scopus не враховує так званий імпакт-фактор, хоча Індекс Хірша використовується дуже активно.

  Порівняння Скопус і Web of Science

У БД Scopus щорічно надсилають тисячі заявок від видань, які прагнуть, щоб їх матеріали були проіндексовані в цій системі. Подібні запити знаходяться у віданні Експертної ради з відбору вмісту в БД Scopus (CSAB). Рада, яка була заснована в 2005 році, розглядає журнали і визначає їх оцінку. До складу Ради включені незалежні співробітники академічної сфери з різних країн, які компетентні в різних наукових галузях. Також до Ради входять члени редколегій наукових видань та бібліотечні експерти. CSAB також виявляє журнали, які більше не можуть індексуватися в Scopus.

Використання реферативної бази Scopus дозволяє вченому легко і швидко знаходити на одному-єдиному ресурсі акумульовані результати пошуку.

Швидше за все, пошук такого обсягу даних по різних сайтах забрав би у нього набагато більше часу і сил.

Крім того, Scopus дозволяє вченому краще орієнтуватися в тому, які вчені і організації в світі працюють за його напрямком, і отримувати повні дані про колег і наукові центри.

Вбудовані аналітичні інструменти допомагають вченому зрозуміти, на якій стадії розробки знаходиться тема, що його цікавить, наскільки вона затребувана і перспективна, чи зростає до неї інтерес або спадає.

Зараз в базі понад 1,4 мільярда цитованих посилань. Кожна робота, що проіндексована в базі даних Scopus, отримує в середньому на 10-15% більше цитувань, ніж якби вона була опублікована в Web of Science.

Великий ступінь цитованості робіт означає:

• більш ретельний і глибокий аналіз бібліометричних та історичних трендів;
• більш повні авторські профілі;
• покращені показники індексу Хірша для авторів, які почали публікувати свої роботи до 1996 року.

Ще можна додати, що завдяки Скопус дослідник може:

• вибудовувати свою наукову кар'єру, спираючись на свої підтверджені наукові досягнення (роботи, цитування, індекс Хірша);
• вирішувати, з ким, коли і за яким напрямом встановлювати академічне співробітництво (наприклад, проаналізувавши те, які вчені і які журнали цитують його роботи або роботи співробітників підрозділу, до якого він належить);
• знаходити нові ідеї, визначати, як диференціювати свою тематику і розмежовувати її з тематикою вже написаних робіт;
• відстежувати вплив опублікованих ним робіт;
• визначати і аналізувати, які журнали з цікавої тематики варто читати, і в які слід подавати статті (порівняння можна здійснювати за цілою низкою критеріїв);
• проаналізувавши статті, що вже опубліковані, вчений може побачити числові, географічні та інші закономірності появи цитат робіт, розміщених в різних журналах.

отримувати повідомлення про свіжі цитування своїх робіт.

Зазначимо, що жодна з платформ не є ідеальною. В цілому вони мають великий перетин – майже 90% матеріалів з WoS враховується в Scopus.

Scopus володіє великим джерелом сучасних видань, але WoS пропонує найбільш глибоке цитування. База WoS почала формуватися в 1950-і роки, тому глибина баз максимальна. Це дозволяє більш точно розрахувати індекс Хірша та інші метрики.

За більш короткий час існування Scopus за рахунок більш ліберального ставлення до джерел інформації набрав на третину більше матеріалу, ніж WoS. Це є і мінусом системи – більшість видань Scopus за кількістю посилань займають верхні рядки на своїй платформі, але мають більш низькі квартилі в Web of Science.

Труднощі, які очікують українських науковців при додаванні своєї роботи:

Переклад назви україномовного джерела іноземною мовою не враховується при підрахунку посилань. За рахунок цього індекс цитування вітчизняних публікацій знижується

Частина публікацій, наприклад, медичної спрямованості потрапляє на платформу через MEDLINE. У журналів втрачається афіліяція і список літератури, що тягне за собою втрату посилань. Сотні авторів "губляться" при розрахунку активності організації і не дозволяють їм отримати рейтинг.

Тематика окремим публікаціям присвоюється відповідно до напрямків журналу. У журналі, що має багато тем, кожна окрема стаття потрапляє в 4-5 розділів.

Кожна з платформ має свої переваги. Все залежить від завдань:

Scopus володіє більш гуманітарним напрямком, конкурент-роботами з точних і природничих наук.