Консалтингова компанія «Наукові публікації» пропонує цикл вебінарів щодо підготовки статей до публікації у виданнях, проіндексованих у міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science; правил академічного письма;принципів наукометрії тощо. Зареєструватися на черговий вебінар можна на сайті «Наукові публікації. Вебінари».

«Наукові публікації» – українська консалтингова компанія у сфері науки та метрики. Пріоритетною метою нашої компанії є розвиток сфери наукометрії та науки через консалтингову допомогу вченим, науковим організаціям та ЗВО. «Наукові публікації» є широким порталом для обговорення найважливіших подій у сфері української та світової науки. Сфера діяльності компанії – роз’яснення законодавчих ініціатив МОН України, новини від світової наукометрії, висвітлення основних принципів роботи провідних наукометричних баз Scopus та Web of Science, підготовка до публікацій у світових рейтингових журналах, вебінари з найактуальніших питань науки, активна допомога молодим та досвідченим науковцям, активна співпраця з вченими з понад 45 країн світу, найбільшими ЗВО та науковими установами України.

На базі компанії «Наукові публікації» діє науково-навчальний центр, основним напрямом його діяльності є проведення семінарів, конференцій, вебінарів інформативного спрямування щодо важливих подій у сфері наукометрії та науки. Компанія «Наукові публікації» є засновником першого в Україні журналу про наукометрію «Наука і метрика», на сторінках якого розміщені аналітичні та довідкові матеріали з питань створення та діяльності наукових журналів, питань рецензування статей, створення наукових профілів вчених на платформах Scopus, Web of Science (Publons), проблеми цитування наукових матеріалів, поради редактора тощо; інтерв’ю з відомими вченими щодо успішного старту наукової кар’єри, експертами з наукометрії, відомими журналістами; інформація про фахові видання України – все, що може стати у нагоді молодому вченому.

У 2020 році компанія створила платформу «Центр сертифікації», що стала офіційним міжнародним центром сертифікації вчених згідно з нормативними документами, стандартами тих країн, в яких надає послуги компанія «Наукові Публікації». Основним напрямом роботи Центру є поширення інформації про наукометрію та наукові публікації вчених в Україні та за кордоном.«Наукові публікації» – майданчик до плідного діалогу науковців, аспірантів, експертів з наукометрії, навчальний простір для здобувачів і кваліфікований помічник на шляху до інтеграції у світовий науковий процес. Долучайтеся до діалогу!

Академічний профіль науковця укр

Рецензування – основний принцип роботи будь-якого наукового друкованого видання. Він має на увазі під собою певну оцінку якості запропонованого матеріалу. Варто пам'ятати, що дана оцінка повинна бути об'єктивною і незалежною. Рецензування є обов'язковою процедурою для будь-якої наукової публікації.

Як правило, виокремлюють два типи рецензування:

Одностороннє сліпе (в даному випадку автору невідомий рецензент, але ось автора рецензент вже знає).

Подвійне сліпе (ані рецензент, ані автор взагалі не знають один одного).

Тип рецензування обирається редакцією, також він повинен бути в обов'язковому порядку позначений на сайті друкованого видання. При сліпому подвійному рецензуванні співробітникам редакції потрібно докласти зусиль, щоб особистість рецензента і рецензованого так і залишилися в секреті.

Як основні принципи рецензування можна сформулювати наступні п'ять постулатів:

Будь-яке рецензування повинно ґрунтуватися на взаємній повазі рецензента і рецензованого. Тобто в даному випадку вони рівноправні учасники наукового процесу.

Головна мета рецензування – оцінка наукової цінності поданого до друку матеріалу. Також рецензенту належить визначити, наскільки певна стаття відповідає загальним вимогам, що зазвичай пред'являються до друкованої роботи наукового типу.

Зауваження, що пред'являються до статті, повинні бути спрямовані тільки на поліпшення її якості, але ніяк не переходити на особистість її автора, тому що це неприпустимо.

Зауваження повинні бути ввічливими, аргументованими, а також не взятими буквально зі стелі.

Рецензент не має права розкривати зміст рецензованого ним матеріалу, поки він не буде надрукований. Також у нього немає права показувати або передавати кому-небудь статтю, якщо на це не отримано дозвіл від редакції.

Рецензентом може стати той, хто:

• Сам має публікації в рецензованих журналах;
• Має ступінь кандидата або доктора наук.
• Знає основні принципи рецензування, а також має уявлення про те, що таке етична норма.
• Не має спільних публікацій з рецензованим автором, а також не працює з ним на одному підприємстві.

Також варто пам'ятати, що автор статті має право оскаржити те рішення, що прийняв рецензент, подавши відповідну апеляцію, що повинна розглянути редакційна колегія журналу.

Як правило, редакція друкованого видання дбає про те, щоб не виникав конфлікт інтересів при розгляді майбутніх публікацій. Наприклад, автор може вказати, кого він не хоче бачити в якості рецензента. Таким чином, можна в подальшому уникнути багатьох проблем.

Крім цього, варто пам'ятати, що члени редколегії і також самі редактори також мають право опублікуватися в тому друкованому виданні, в якому вони працюють. Але в даному випадку робити це потрібно на рівних умовах з іншими авторами. Тому подібні роботи також підлягають рецензуванню. Але в даному випадку не внутрішньому, а вже зовнішньому.

В періодичних наукових виданнях Університету імені Альфреда Нобеля діє Порядок рецензування рукописів статей, надісланих до редакції наукового журналу

1. Рукопис наукової статті, що надійшов до редакції журналу, проходить попередню перевірку на відповідність формальним вимогам до публікаційних матеріалів (тематичний профіль журналу; структура; оформлення; наявність анотацій и ключових слів українською, російською та англійською мовами, а також реферату статті англійською мовою у встановленому редколегією обсязі; бібліографія; відомості про автора, що містять контактну інформацію; завірена підписами всіх співавторів скан-копія бланку-згоди на публікацію матеріалу в журналі тощо) та некоректного запозичення чужого наукового матеріалу.

Про отримання статті, результати попередньої перевірки та її надання рецензенту відповідальний секретар повідомляє авторів електронною поштою. Якщо формальні вимоги до наданих у редакцію матеріалів не виконані, редколегія відмовляє у публікації наданих матеріалів «за формальною невідповідністю».

2. Усі матеріали, не відхилені в результаті попередньої перевірки, надсилаються двом рецензентам для обов’язкової незалежної наукової експертизи. Експертне рецензування проводиться за принципом “double-blind peer review” (подвійного “сліпого” рецензування), коли ні автору не повідомляються імена рецензентів, ні рецензенти не знають імені автора. Як рецензенти запрошуються провідні фахівці в галузі, спорідненій до теми наданого матеріалу. Рецензентами можуть виступати кваліфіковані фахівці вітчизняних та зарубіжних закладів вищої освіти та наукових організацій.
3. Наукове рецензування рукописів повинно містити аргументовані відповіді рецензентів на наступні запитання:

1) чи відповідає зміст статті заявленій у назві темі?

2) чи містить наданий до публікації матеріал наукову новизну?

3) чи присутня у наданому матеріалі інформаційна новизна?

4) чи є ознаки некоректного запозичення або інші форми порушення автором принципів наукової етики та академічної доброчесності під час написання матеріалу?

5) чи виявлене практичне значення матеріалу?

6) чи відповідає матеріал вимогам до структури публікації, мови та стилю викладення, термінології, що використовується, наочності таблиць, діаграм, рисунків, правильності оформлення цитувань?

7) чи являє рецензований матеріал інтерес для читача журналу?

Рецензією є затверджена редколегією журналу анкетна форма, що передбачає відповіді на вказані запитання та розгорнуте кінцеве резюме з аргументацією наукової новизни та практичного значення матеріалу.

4. За результатами наукового рецензування рецензентом повинна бути надана одна з наведених нижче рекомендацій:

1) матеріал рекомендується до публікації в наданому варіанті (без зауважень);

2) матеріал рекомендується до публікації з можливим (на розсуд автора) врахуванням зауважень та побажань рецензентів;

3) матеріал рекомендується до публікації виключно за умови обов’язкового врахування автором зауважень рецензентів;

4) матеріал не рекомендується до публікації.

5. За результатами наукового рецензування автору надсилається рецензія, що містить перелік зауважень та пропозицій рецензентів з рекомендацією їх врахувати при доопрацюванні матеріалу та визначення умов публікації матеріалу (якщо вони є). За умови аргументованої незгоди автора з думкою рецензентів призначається додаткове рецензування, в якому враховуються думки усіх членів редколегії.
6. Не допускаються до публікації в науковому журналі:

– статті, опубліковані раніше в інших виданнях;

– статті, в яких не дотримані правила оформлення;

– статті, автори яких відмовляються від технічного доопрацювання статей;

– статті, автори яких не виконують зауважень рецензента або аргументовано не спростовують їх.

7. Редакція журналу зобов’язана забезпечити виконання рецензентами умов конфіденційності будь-яких відомостей про рукопис, переданий для наукового рецензування. Не допускається обговорення рецензованого рукопису рецензентом з будь-якими третіми особами. До публікації матеріалів рецензенти не мають права використовувати або посилатися на рецензовані матеріали.

Авторське право в Україні ґрунтується на законі «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р., оновлена редакція якого набрала чинності з 15 грудня 2021 р.

Авторське право-інститут цивільного права, що регулює правовідносини, пов'язані зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом тощо) творів науки, літератури або мистецтва, тобто об'єктивних результатів творчої діяльності людей в цих областях. Програми для ЕОМ і бази даних також охороняються авторським правом. Вони прирівняні до літературних творів і збірників, відповідно.

Авторське право включає як немайнові (моральні) права автора, які невід'ємні і діють безстроково, так і майнові права на використання твору, які автор може передавати іншим особам.

Термін захисту майнових прав у більшості країн залежить від тривалості життя автора і становить 70 років після його смерті, після чого твір переходить у суспільне надбання.

Первісним суб'єктом авторського права завжди є фізична особа, творчою працею якої створено твір науки, літератури чи мистецтва, а також інша інтелектуальна власність — автор. Йому належить весь комплекс авторських прав-особисті немайнові права і виключне право (майнове право) на використання твору в будь-якій формі і будь-яким не суперечить закону способом. Особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору, вважається його автором, якщо не доведено інше (презумпція авторства).

Захист авторського права — одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їхнього визнання, припинення їхнього порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Порушення немайнових прав автора називається плагіатом.

Порушення майнових прав автора називається контрафакцією або «піратством».

Порушення авторських і суміжних прав, а саме незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їхнє незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі передбачає кримінальну відповідальність.

Діяльність видань щодо публікації результатів наукових досліджень керується нормами авторського права відповідно до закону «Про авторське право і суміжні права».

Автору щодо його твору (статті) належать права на використання твору.

Для оприлюднення твору (публікації та розповсюдження) автор передає видавцеві права на його опублікування, зберігаючи при цьому права щодо власного використання та розповсюдження свого твору (статті).

Видавець поважає і підтримує автора в його прагненні показати значущість своїх досліджень і доведення їх результатів до наукової громадськості.

Щодо журналу видавець визначає ці права наступним чином:

Автори передають право першого видання рукопису видавцеві, але залишають за собою право на наступне:

• використання своїх статей для особистих цілей, в межах своєї організації і в цілях наукового обміну, із зазначенням посилання на версію запису статті на сайті видавця;
• патенти, товарні знаки та іншу інтелектуальну власність (включаючи первинні дані досліджень);
• належна вказівка авторства і джерела щодо опублікованих робіт;
• безоплатно передавати колегам копію статті цілком або частково для їх особистого або професійного використання, для просування академічних або наукових досліджень та / або для інформаційних цілей роботодавця;
• використовувати матеріали з опублікованої статті при написанні Автором (співавторами) книги або інших публікацій;
• використовувати окремі малюнки або таблиці та уривки тексту зі статті у власних цілях навчання або для включення їх в іншу роботу, або для подання в електронному форматі у внутрішній (захищеній) комп'ютерній мережі або на зовнішньому вебсайті Автора (співавторів) або його роботодавця;
• включати статті в навчальні збірники для використання в аудиторії, для безоплатного поширення матеріалів серед учнів Автора (співавторів) або зберігати матеріал в електронному форматі на локальному сервері для доступу студентів як до частини курсу навчання, а також для внутрішніх навчальних програм в установі роботодавця.

На основі заяви на публікацію статті (бланк додається) автор дає згоду на редагування статті, що необхідне для її опублікування (за умови, що таке редагування не тягне за собою зміну смислу статті, її скорочення або включення додатків до неї, доповнення її будь-якими поясненнями, коментарями без моєї згоди); на здійснення видавцем журналу та особами, уповноваженими керівництвом редакції журналу, будь-яких дій, спрямованих на оприлюднення статті, в тому числі на її відтворення, розповсюдження як у складі журналу, так і окремо, розміщення в мережі «Інтернет», включення в електронні бази даних; на витяг зі статті та використання на безоплатній основі метаданих (назва, ім’я автора (правовласника), анотації, бібліографічних матеріалів та ін.) з метою їх включення в бази даних, що містять бібліографічну інформацію (бібліографічний опис статей та посилання). Автор підтверджує, що стаття раніше не була опублікована і зараз не знаходиться на розгляді та/або не прийнята до публікації в будь-якому іншому виданні.