У монографії представлено інтегральний системно-функціональний аналіз
монологічних та діа(полі)логічних надфразових єдностей французької художньої прози
ХХ – ХХІ століть як простих та складних ізотопів, що становлять комплекс складних
мовно-мовленнєвих знаків, які формуються у віртуальній системі (мові) за допомогою
когнітивних поліоперацій (психомеханізмів) та актуалізуються згідно з певною
комунікативною інтенцією адресанта. Виокремлено та проаналізовано чотири типи
тема-рематичної ізотопії (еволютивну, з постійної темою, з похідними темами та
комплексну), подано типології та визначено ко(н)текстуальні функції маркерів тематичних
і рематичних референтів у надфразових ізотопах на рівні зовнішнього актуального
членування, установлено взаємозв’язки між аргументацією, референцією та поліфонією
в авто- та / або синсемантичних опорних і приєднаних висловленнях у простих та складних
монологічних та діа(полі)логічних надфразових ізотопічних структурах.